Божий суд для грошових купюр

Прийшов Суд Божий і для грошових купюр,
Всі в чергу встали, рішення чекати,
Аж ось і пятисотка, їде вперед як від кутюр,
До Раю пхнеться нагло і не хоче ждати.
 
Струнка  така, красива, кольорова, і нова,
Нема  ні плямочки, не змяцькана, не рвана,
А запах їде солодкий, аж крутиться голова,
Вона прекрасна, горда, чиста і не тьмяна.
 
А у куточку - гривенька зімята притулилась,
Обшарпана, брудна з відірваним, кінцем,
Надії в Рай попасти, не плекае вона звиклась,
 Куди їй і хрома і драна та склеена хапцем.

Аж ось і Янгол Божий вийшов на поріг,
Всі підрівнялися, на рішення чекають,
Щоб Янгол Боже рішення для них прорік...
Звичайно пятисотку вклінно пропускают.

А Янгол по при них склопотано пройшов,
Уваги не звернувши на таке нахабство,
Смиренну гривню ледь з вогнем знайшов,
І поклонився до землі ії як царівні красній.

Бере на руки і  несе хрому і немічну до Раю,
А пятисотку, ту що пхалась нагло гордовито,
Одним лиш рухом, прямо в пекло відправляе,
А гривеньку криву, вітае щиро та привітно,
 
Красуня  заволала - Як то може бути так?
Я ж людям тільки радість й щастя дарувала!
Я ж пятисотка! не простий собі пятак!
Мене ж не мяли а з повагою, тихенько укладали,
 
І берегли мене, та за високу леді мене мали,
Оттак вона гонористо, кричала і волала,
Поків летіла вниз та в пекло не попала,
А там згоріла в щент та і зовсім, пропала.
 
А гривенька, собі тихесенько  стояла,
Втворити ротика сміливості не мала,
А потім сумно в слід красуні запитала,
А в Храмі Божому частенько ти бувала...?

Автор ігумен Олександр (Широков) 8.11.2013. г Касли Урал РФ