Не спиться. Ніч, надворі осінь,
І вітер стогне за вікном,
Немов в риданні хтось там просить,
Вспокоїть серце вічним сном.
Болять суглоби, ниють рани,
І у грудях щось так болить,
Може, душа, що від кохання
Зазнала болю в першу мить.
А може, втрачені надії,
Які сулили цілий світ,
У серці десь там загрубіли
І болем спали скільки літ.
Тепер проснулися і звіром
Гризуть від болю спраглу душу,
І життя лиш не довір’ям
Тепер й спокутувати мушу.
Не спиться
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012302556
Свидетельство о публикации №116012302556
Рецензии