Неспокий

Я щось утратив,
Я щось шукаю,
Вийду із хати,
Ходжу, блукаю.
Де зупиниться,
Стати чи сісти?
Під чужим сонцем
Немає місця.
Над моїм сонцем
Немає Бога,
Чую – у серці
Якась тривога.
Хмари на небі,
Мов туга в серці.
Що мені треба?
Може, минеться.
Сяду, читаю –
Кину, не можу.
Що, й сам не знаю,
Душу тривожить.
Думи роями
Лізуть у душу.
Ну що я з вами
Робити мушу?
Я щось утратив,
Я щось шукаю,
Може, то грати,
Яких немає?
Може по них то
У душі туга,
Може у нас хто
Утратив друга?
Нам зберігав час
В душах тривогу
І готував нас
В тяжку дорогу.
І нам надії
Сулив в майбутнє,
А наші мрії
Такі не путав.
Одержав волю,
Маєш свободу,
І серед моря
Людського роду
Я заблудився.
В кого спитати?
Де зупиниться?
Де мої грати?
Спереду, ззаду,
Зліва і справа,
А на заваді
Ціла держава.
Така сурова,
Страшна, залізна,
Де твоя мова,
Рідна Вітчизна?
Де твої доньки,
Сини твої де?
Інтердівоньки,
Інтербандіти.
Ті продаються,
Хоч поодинці,
А сини пруться,
Наче ординці.
А треті – горе,
Слабі та кволі,
Вони лиш вчора
Вийшли з неволі.
Чи їм бороться,
Як вража сила
Їм до схід сонця
Зборкала крила.
Чи сили буде
З ними змагатись?
Не дайте, люди,
Вам ошукатись!
Я щось утратив,
Я щось шукаю,
Там, де є грати,
Не буде раю.