Небо вітер долонею витер,
Я дивлюся і не розберу,
Розгойдавшись, трава гонить вітер,
Чи то вітер гойдає траву?
І весна скрізь цвіла в білім цвіті,
А на листі роса, наче кров,
Я байдужий, що робиться в світі,
Лиш пісень все співав про любов.
Про васильки, що в лузі, про трави,
Незбагненні мої почуття,
Як волосся моє кучеряве
Вітер буйний тріпав без пуття.
Все пройшло, не шкодую нічого,
Ні пісень, ні життя, що згубив,
Навіть час, як з життям не у ногу,
По дорогах сибірських бродив.
Де пітьма й непрохідне болото,
По якому ти звав нас іти,
Ще й тепер, всі дивуються, хто ти,
До якої ти вів їх мети?
Не один з їх тоді в тебе вірив,
Що ти другий Ісус, що ти Бог,
А ти, бач, був звичайним вампіром,
І від крові людської подох.
Небо вітер, долонею витер,
Як стоятимеш ти на вітру,
Роздивись, то трава гонить вітер,
Чи то вітер гойдає траву?
1970 р.
Небо витер долонею витер
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012302503
Свидетельство о публикации №116012302503
Рецензии