Розболілось серце, наче в грудях рана,
Щось там не на місці, ниє і болить.
Ти мені пробачиш за усе, кохана,
Що не міг тебе я так палко любить.
Я любов розтратив на верби й тополі,
На пісні пре повні смутку та жалю…
Ти тільки, благаю, не кажи нікому,
Що втратив безцільно я юність свою.
Усе, що минуло, назад не вернути.
То ж по нім чи варто тепер сльози лить?
Як у моє серце улило отрути
Життя, у якому судилось прожить.
За всі страшні роки, утрачені сили,
Скільки їх від роду мені сам Бог дав…
Тому й не зумів я оцей шлях осилить,
Живучи в країні без усяких прав.
І хай вже ніколи тебе не зустріну,
Та цей день згадаю в житті ще не раз.
За мною роками бродитимеш тінню,
Любить й ненавидіть будеш увесь час.
Розболилось серце
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012302372
Свидетельство о публикации №116012302372
Рецензии