Розбиті бокали,
Розлите вино,
І роки промчали,
Не наче в кіно.
Здається, недавно
Тебе я зустрів
І вимовив гарних
Тобі двоє слів.
І ти без вагання
За мною пішла,
Та щастя в коханні
Моїм не знайшла.
Таїла страждання
Від мене свої,
А я від кохання
До тебе п’янів.
Я щастям впивавсь так,
Що й гадки не мав,
Що щастя хрупке, як
З кришталю бокал.
Що хтось з нас розіб’є
Це ніжне стекло,
Без жалю розіллє
Кохання вино.
Про те, що гадали,
В житті не збулось,
Розбились бокали,
Вино розлилось.
1996 р., березень.
Розбити бокали
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012302362
Свидетельство о публикации №116012302362
Рецензии