Смутку з мене вже доволі,
Сліз, плачу не треба,
Бачив я в галопі коні
Летять вподовж неба.
З під копит не сніг, а зорі,
Вся збруя сіяла,
А за ними у погоні
Слава, слава, слава!
Слава сонцю, слава людям,
Пахощам отави,
Лиш для мене вже не буде
Ні якої слави.
Та мені уже не треба,
Нічого, нічого,
Не надіюсь більш на тебе,
Ні навіть на Бога.
1980 р.
Смутку з мене вже доволи
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012302314
Свидетельство о публикации №116012302314
Рецензии