Такий скажений вітер за вікном,
Про що він скиглить в ці безсонні ночі?
Кому розплата ця холодним злом
Закриє ще не видавлені очі?
Чого гасає в темінь без пуття?
Чого він стогне холодно й байдуже?
Чи то оплакує хтось там життя,
Що так скажено завиває й тужить?
Чи то чорти з весілля п’яні йдуть
Під музику шалену з передзвоном?
І в серце ллють тяжку, холодну ртуть
Вже тисячі невидимих ще гномів.
І прагну я осмислити всю суть.
Чудаче, ну навіщо марна праця?
Може, вітри усе з землі зметуть
На щастя нам, чи може на нещастя?
Нехай гуде, хай стогне все й тріщить,
Нехай зруйнує все скажений вітер,
Усе реальне, що було в цю мить,
Диявола, а не людини витвір.
Скажений витер
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012302294
Свидетельство о публикации №116012302294
Рецензии