Днів весни, днів весни
Золотих не забуду!
У юнацькі сни
Повертатись я буду.
Може в грудях вогонь
Догорів і погас?!
Юні мрії, либонь,
Прозвіював час?
Чи ж надія лиша,
І зоря не горить?
І не рветься душа,
Не ридає й болить?!
Чорна осінь мене
Покривала не раз.
Тільки сум промине,
І прийде інший час.
Хай буде восени
Чорна ніч, довга путь, -
Золотих днів весни
Не забудь! Не забудь!
При вечірній зорі
Я складаю пісні.
Для них в юній порі
Були груди тісні.
А тепер ж весна
Двадцять тертя іде.
Пробудися від сна,
Бий, життя молоде!
Довго, довго я спав,
Був протяжний мій сон.
Довго долі чекав
Я із різних сторон.
Тільки долі мені
І надії нема.
Може пута тісні
Розірве хоч весна?!
Може мрії і сни
В грудях знов оживуть.
Золотих днів весни
Не забудь! Не забудь!
«Земля Людей» 1949-197 рр.
До юностi
© Copyright: Иван Галета, 2016
Свидетельство о публикации №116012301894
Свидетельство о публикации №116012301894
Рецензии