Магiя -Мандри-

Коли усе написане про всіх на носіях усіх,
з вогнем, повітрям і водою включно,
тоді зникає безпорадний спіх і сміх отей,
що є направду захистом від болю.
І ти на волі. Один, як перст чи перс,
що зрозумів по-своєму Христове Вчення
чи Будда, що мовчить,
бо всі слова не вартують мовчання
у відповідь на запитання: "що є Бог?"

Ох! Ці завдання, проби, тести.
Ці переходи з класу в клас, на нові рівні,
рівняння нові, де невідомих більше кожен раз по тому,
як ти в систему склав усе і розв'язав.
Із кола в коло: ніби це життя, мов музикальний автомат,
що зветься Колесом Сансари,
де кожну ніч платівка нова грає,
в той час, як мозок виплітає
нейронні сіті нові.

Що з них робити? Ятір для ставка чи невід для ріки?
А може вентір довжиною в пів лиману?
Чи скоро перестану: питати, думати, запалювать свічки
і гріти подумки братів,
що Пояс Койпера ніяк пройти не можуть?
Негоже годувати в чашці Петрі
усі ці віруси думок, ці паразити розуму, цю пиху.
Тому я сяду тихо на цямрину дубової криниці
та буду слухати, як в глибині тече вода,
як розмовляє Сонце з Марсом,
Зорею, Місяцем і тим слухняним парсом,
що береже вогонь в далекому селі,
в яке та конче треба завітати...