На пероні новобранці,
Крикнув потяг на відхід…
Твої змерзлі босі пальці
Виглядають із чобіт.
Ти стоїш переді мною,
А в очах і біль, і сум,
Та непевних море дум,
А у серці повно болю.
Ну, бувай…Ти руку стисла,
Відійшла, вернулась знов,
І забувши все, любов
На грудях моїх повисла.
І ні сліз, а ні ридання,
Ні докорів, а ні дум.
Тільки більше все страждання
І в очах жалючий сум.
1953 р., Харків, вокзал
На перони
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012202409
Свидетельство о публикации №116012202409
Рецензии