То вітер поламав калину, а не я,
І дівчина була то не моя,
А я одну провину тільки й мав,
Що дівчину ту палко так кохав.
Калина мала пишний, гарний цвіт,
А дівчині було сімнадцять літ,
Вона йому дарила серця спів,
А він повз неї вихром пролетів.
Калина уже більш не розцвілась,
Дівчина за другого віддалась.
А я одну провину тільки й мав,
Що про своє кохання не сказав.
1965 р.
То витер поламав калину, а не я
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012202348
Свидетельство о публикации №116012202348
Рецензии