Людмила Юферова. Перекину мосток...

Автор: Людмила Юферова

                Перевод Инессы Соколовой

ПЕРЕКИНУ  МОСТОК...

Не устали ветра, грустно воют осенний молебен,
Не по ставням стучат, а по мне, стало невмоготу…
Перекину мосток до тебя от окошек по небу,   
А ноябрь без меня пусть смакует свою горькоту.

На мостке я найду утешенье от грустной потери,
И на теплой тропе брошу зерна – крупицы надежд…
Огради от страданий, Господь, ты же можешь, я верю,
Распахни моё сердце для счастья и радужных лет. 

Помоги мне, Господь, оставаться, как прежде,  собою.
Говоришь, что свобода – тобою придуманный рай...
Если всё же споткнусь, то прошу не давать мне покоя.
Только веру, любовь, тягу к творчеству не забирай.

Умоляю, Господь, знаешь ты, что всегда откровенна,
Коль не встречусь со взором знакомым на этом мосту.
Дай мне право на счастье до смерти, и стать незабвенной,
А ноябрь без меня пусть смакует свою горькоту.

Оригинал   http://www.stihi.ru/2012/11/20/9025

                Автор: Людмила Юферова


ПЕРЕКИНУ МIСТОК...

 Не стомились вітри, сумно квилять осінній молебень,
 Барабанять не в ставні, а прямо в мою самоту...
 Перекину місток від заплаканих вікон до тебе –
 І нехай листопад сам смакує свою гіркоту.

І по цьому містку попрошкую подалі від втрати
 І на сонячній стежці посію зернятка надій...
 Поможи мені, Боже, черствою від болю не стати
 І розбурхати серце для щастя нового зумій.

 Поможи мені, Боже, лишатися завжди собою.
 Не кажи, що свобода – тобою придуманий рай...
 Як спіткнуся на чомусь – не дай же мені супокою.
 Тільки силу і віру, і вірші, й любов не займай.

 Я прошу Тебе, Боже, з Тобою я завжди відверта,
 Якщо погляд не стріне знайомих очей на мосту,
 Все одно дай мені оте право – щасливою вмерти!
 І нехай листопад сам смакує свою гіркоту...