Зустрiла мама сина iз вiйни

Зустріла мама сина із війни
Заплакана і зовсім почорніла –
Хоч бачила про нього всякі сни –
В обіймах сина знишкла і зомліла.

Вбійнявшись, мовчки плакали вони
І серця бій, мовто пташок у клітці…
Перед очима пробігали сни –
І сина гладила рукою по голівці.

Аж раптом – це не сон, не зустріч уві сні,
Аж раптом – це не марення в гарячці.
І син ось тут… уже не на війні,
Але в пропахлій вуглем, степом шапці…

Ридає мама, гірко плаче син…
Крізь сльози – «МАМО!» «СИНУ!» – стиха чути.
Та ж він у неї, ну, зовсім один…
Що могло статись – страшко їй збагнути.

Зустріла мама сина із війни,
Й для неї дні тортур немов позаду.
Тепер щасливі з сином бачить сни,
Та син все ж чує постріли із граду.

Зустріла мама сина із війни,
Бажає іншим, щоб синів зустріти…
Молитву мовить, щоб не було війни
Й щоб з горя  вже нікому не чорніти.

Зустріла мама сина із війни
І син щодня цілує мамі руки…
О Боже! Поверни всіх із війни,
Щоб серце матері не квилило з розпуки!

20. 01. 2016.