СІЧНЕВЕ НЕБО ПОТЕМНІЛО-
ДОРОГИ СНІГОМ ЗАВАЛИЛО.
ТО Ж ВРАНЦІ ТАТО ЗА ЛОПАТУ-
І КУЧУГУРИ РОЗГРІБАТИ.
А МУРЧИК ВИГЛЯДА В ВІКОНЦЕ:
-КУДИ ПОДІЛОСЬ НАШЕ СОНЦЕ?
САШУНЯ СПИТЬ,І СНИТЬСЯ ЇЙ
НЕ ЗЛИЙ ХОЛОДНИЙ БУРЕВІЙ-
МЕТЕЛИКИ ТАКІ БАРВИСТІ
В БЛАКИТНІМ НЕБІ СВІТЛОЧИСТІМ.
І МАКИ,І ВОЛОШКИ В ЖИТІ
ПАХУЧИМ ЕЛЕМ ОПОВИТІ.
ПРОМІНЧИК СОНЯЧНИЙ ПУСТУЄ-
САШУНЮ В НОСИКА ЦІЛУЄ.
ПРОКИНУЛОСЬ ДІВЧА МАЛЕНЬКЕ,
А БІЛЯ НЬОГО НІЖНА НЕНЬКА.
-ВЖЕ ЧАС,КРАСУНЕ,ЧЕПУРИТИСЬ,
СНІДАНКОМ З КЕНОМ ПОДІЛИТИСЬ.
СЕСТРИЧКА ВЖЕ ДАВНО ЧЕКАЄ-
І ЕЛЬЗУ ЧАЄМ НАПУВАЄ.
МОРОЗ НАС КЛИЧЕ ПРОГУЛЯТИСЬ,
СРІБЛЯСТИМ СНІГОМ МИЛУВАТИСЬ.
А ПОТІМ СЯДЕМО В САНЧАТА
І БУДЕМ ГІРКУ РОЗЧИЩАТИ.
МОРОЗ ,ПУСТУЮЧИ,ЩІПАЄ,
ТА ЦЕ ДІВЧАТОК НЕ ЛЯКАЄ.
ПРЕКРАСНА ЗИМОНЬКА,ЯК СВЯТО,
БО ПОРУЧ З НИМИ МАМА Й ТАТО!
20.01.2016. О
Январский снег
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2016
Свидетельство о публикации №116012100326
Свидетельство о публикации №116012100326
Рецензии