Сиджу і проливаю сльози,
Ніби моя у тім вина,
Що там, на Вкраїні, весна,
А тут такі страшні морози.
Там тане сніг, вода рокоче,
Із гір стрімких біжать струмки,
За всі віки, за всіх гріхи
Терпіть наругу я не хочу.
І проклинаю я Богдана,
Мазепу лаю й Палія,
Яка ж у тім вина моя,
Що Україна десь спить п’яна?
І не народить Україна
Ні Гонти ні Залізняка,
Хіба якогось байстрюка
Припре, зґвалтована під тином
В старої блудниці Росії.
Як це не раз уже було,
Розкрадуть з ним твоє добро
Кремлівські виродки-злодії.
І ти, обкрадена Москвою,
Негідника проклявши сина,
Підеш з простертою рукою,
По всій Європі попідтинню.
1966 р.
Сиджу проливаю сльози
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012007032
Свидетельство о публикации №116012007032
Рецензии