Я сьогодні нап’юсь до п’яна,
Як ніколи не пив до тепер,
Не моя у тім зовсім вина,
Що розпався цей ваш еСеСеР.
І не плачте, небіжник помер,
Так безславно покінчив свій путь…
еСеСеР, еСеСеР, еСеСеР –
Не зовіть, його не вернуть.
Не вернуть тюрем й таборів,
Голодовок, як їли дітей,
еНКаВіських проклятих катів,
Що вбивали безвинних людей.
Не зовіте, не кличте біди,
Не морочте привидом людей,
Він пропав, зникнув вже назавжди,
Утонув в багні підлих ідей.
Його знищили самі творці,
Пропили, розікрали ваш труд,
Я тримаю бокал у руці,
П’ю за те, щоб його не вернуть.
1995 р.
Я сьогодни напьюсь до пьяна
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012006187
Свидетельство о публикации №116012006187
Рецензии