Я не герой, і нічого змагаться,
Тут ясно все, як світлий божий день,
Я не боровсь за всенародне щастя,
Під проводом чужих ідей.
Не линув я до владоможців п’яних,
Осанну їм про вічність не співав,
Хай був принижений і ними гнаний,
Та сідниці нікому не лизав.
Я не носив пісні здавать до друку
З надією, що візьмуть у ЦеКа,
Я вже давно освоїв їх науку
І не бажав більш бути в дураках.
Я бувший раб радянської неволі,
В мені убили віри почуття,
Я дикий звір в охотницькому колі,
В якого вже немає майбуття.
Я добре чув, як Україна стогне,
І біль її влилась в мої пісні.
Я запасник із полку міліонів,
Що в слушний час сказали кату – ні.
Та я співав, якщо дуже боліло,
Сміявся з них, як не було терпця,
Коли вся свора п’яна сатаніла,
Летючи в прірву до свого кінця.
Я не герой
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116012005877
Свидетельство о публикации №116012005877
Рецензии