Роздуми в дорозi

Ось і рушив мій потяг вперед
та в душі залишається осад
почуттів, що хвилюють мене
і напружують серце та мозок.

Хоч справляюсь не завжди я з ними,
але вірю у дух свій я юний,
що веде уперед незупинно
і дзвенять у душі моїй струни.

Я слідкую за ним й відчуваю –
він сильніший фізичної сили.
Не критично, що чогось я не знаю,
головне – щоб мене розуміли.

Працювать кожен день над собою,
добавляти щоденно по граму,
в кожну мить буть готовим до бою,
злиднів долі здолать панораму.

У житті перевірки потрібні,
бо без них ми не бачимо сенсу.
Досить часто псуємо обідні
і знаходим розраду у сексі.

Але знаю напевне – сенс є,
в глибині десь усе найцінніше.
Бо життя, як і щастя твоє –
це все те, що душі наймиліше.

Нікчемна метушня мине собі,
а порятунок лише в глибині.
У розумінні, що свобода й честь тобі
не просто так видніють вдалині.

Будь відданий собі, живи без суєти
і пам‘ятай, що в праці твоя сила.
Час пройде – труд твій принесе плоди,
куди б тебе недоля не носила.

Віддам усе, щоб виказать любов,
з дитинства що живе в моєму серці.
Бо лиш вона хвилює в жилах кров,
бентежить мозок і кружляє в скерцо.

20.01.2016

* Переклад першого твору мого середнього сина Олексія.