Римуватий чувачок

(або ранкова гімнастика рифмоплета)
       
Жив на світі, за горою, чувачок, чок, чок.
В лузі він завжди боявся колючок, чок, чок.
Уникав у лісі змалку голочок, чок, чок,
Щоб, не дай Бог, не пошкодить височок, чок, чок.

Взимку не любив спускатись з гірочок, чок, чок.
Щоб собі не поламати кісточок, чок, чок.
Гроші він любив складати в сундучок, чок, чок.
Не тримав ніколи в хаті паличок, чок, чок.

Їжу звик він уплітати з мисочок, чок, чок.
Завжди він вкладався спати на бочок, чок, чок.
Перед сном палив, не часто, косячок, чок чок,
що в сусіда свого тирив з поличок, чок, чок.

Він любив аж до безтями кізочок, чок, чок.
Їм листи писав з одних лиш рисочок, чок, чок.
На дівок все оком зирив, як бичок, чок, чок,
а увечері водив їх в кабачок, чок, чок.

Не любив він прасувати сорочок, чок, чок,
та женитись і не думав морячок, чок, чок.
Щоб на світі не з*явився байстрючок, чок, чок,
і самому не потрапить під… каблучок, чок, чок.

Як поет, він безсумнівно новачок, чок, чок,
хоч і був він в епіграмах мастачок, чок, чок,
та за вдачею безспірно босячок, чок, чок,
але гриз його сумління чев*ячок, чок, чок…

Може десь живе ще кращий дивачок, чок, чок,
що наробить, ніби в ситі, дірочок, чок, чок,
і тоді подумав майстер балачок, чок, чок –
не попастися б самому на крючок, чок, чок!

21.10.2015