373. Прощальной пори

           Тихо в парках та садах ...
           Не співає пісні птах!
           Причаїлось все нівроку,
           Та чекає,зміни року....

           Небу хмурому,сіріти,
           Щоб дощем усе умити!
           Вітер дмухнув на хмарину,
           Та дощем залив долину!

           Потім він війнув ще дужче,
           Хмари в небі стали вужче!
           А дерева враз зітхнули....
           Листя з гілок обтруснули!

           Непривітно стало враз,
           Сонця промінь,теж погас!
           Різних барвів кольори....
           Дзвін,прощальної пори!

           Шелестить краплиной дощік,
           Та збирає воду в горщик!
          


Рецензии