Ми братами нiколи не будемо

Ми вже більше не будем братами,
ні по матері, ні по вірі.
На роду у вас – бути катами
Україні… й у всьому мирі.

Ви себе нарікаєте старшими.
Хай молодшими – та не ваші ми!
Хоч багато вас та всі тіні безликі.
Величезні потвори ви, ми ж просто великі.

Все ви тиснете, все ви маєтесь,
ніяк заздрістю не подавитесь.
Слово „воля“ ж бо невідоме вам.
Ви в кайдани з дитинства заковані.

Сидите ви тихенько, як миші.
В нас же – „Гради “ шматують тишу.
В жилах наших тече кров гаряча.
Що ж за „рідня“ ви така, незряча…

Підросли ми і стали смілими,
навіть в снайперів під прицілами…
Страх здається нам недоречним,
ми й без зброї вже небезпечні.

Нас віками ви навколішки ставили
та повстали ми і все справили.
А щури усі не сховаються,
іще кров*ю вони навмиваються.

Ви в минуле дорогу торуєте,
крім царька свого нікого не чуєте.
Ми за це вас суворо не судимо…
та братами ніколи не будемо!

19.01.2016

* Спроба перекладу твору Анастасії Дмитрук „Никогда мы не будем братьями“ чи ремейк? http://forum.md/ru/963308