Ой, на горі огонь горить,
Біля нього козак лежить.
А в головах коник стоїть.
Огонь горить догорає,
Козак лежить помирає,
Тай до коня промовляє:
Ой ти коню, вірний друже,
Болять в мене рани дуже.
Болять мої дуже рани,
Мабуть, я уже не встану.
Не стій коню наді мною,
Не бий землі під собою.
Ти ж нічого не доб’єшся,
Мене, друже, не діждешся.
Біжи коню на Вкраїну,
Розшукай мою родину,
Батька, неньку і дружину.
Скажеш їм, я їхав шляхом,
Та й зустрів аж десять ляхів.
Ляхи були всі при зброї,
Стали звать мене до бою.
Дев’ять ляхів я осилив,
Хоч багато втратив сили.
А з десятим вже, як бився,
То так дуже натомився,
Що із коника звалився.
Тепер лежу та й гадаю,
Куди я потрапить маю –
Чи до пекла, чи до раю.
Та я в Бога попрохаю,
Хай мене візьме до раю,
Бо я бивсь не за чужину,
А боронив Україну.
1987 р.
Ой, на гори огонь горить
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011902468
Свидетельство о публикации №116011902468
Рецензии