Ой, старіюся я, ой, старіюсь,
І холонуть в душі почуття,
Чорні брови линяють, сивію,
Очі гаснуть – старіюся я.
Рік за роком, мов птахи у вирій,
Відлетіли й нема вороття,
В вічну молодість втрачено віру,
Ой, старіюся я, ой, старіюся я.
Ой, старіюся я, ой, старію,
А як мало устиг я прожить,
І забути тебе вже не вмію,
І не вмію так палко любить.
1951 р.
Ой, стариюся я
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011902359
Свидетельство о публикации №116011902359
Рецензии