Плаче осінь жовтим листом,
Що лягає килимом,
Я родивсь не комуністом,
Не шахраєм, не вором.
Я нікого в цілім світі
Не ограбив, не убив,
Тільки бачене я літо
Над усе в житті любив.
Я родивсь на світ поетом,
Щоб сумні пісні співать,
Та, бач, з владою дуетом
Не виходило у лад.
І свою простую гордість,
Як не прагнув, не здолав.
Як співали всі про радість,
Я про осінь лиш співав.
Я на світ родився в осінь,
В вересневі сумні дні,
Мені батько мій пророчив:
Пропадеш, сину, в тюрмі.
І пророцтво те збулося,
(Ох, який він був пророк!)
Сидіть мені довелося,
Та я вижив, не подох.
А ті судді, що судили
Й безпідставно дали строк,
Один одного поїли,
Певно їх судив сам Бог.
1970 р.
Плаче осинь
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011803679
Свидетельство о публикации №116011803679
Рецензии