Пам’ятаєш, у саду,
Де вечірні роси,
Я сказав, що то цвітуть,
Троянди, ти ж – рози.
Аромат їхній вдихнеш –
Вік хочеться жить,
Уст устами до торкнеш –
Серце заболить.
Обімліють почуття,
І себе втрачаєш.
Ой, коханая моя,
Чи ти пам’ятаєш
Ночі ті, коли в саду,
Я і ти, і рози…
І уста твої в меду,
І на очах сльози.
Я наважатись не міг,
Із чого спивати –
Чи з троянд, чи з вуст твоїх
Терпкі аромати.
Може й ти десь у цей час
Проливаєш сльози…
Розлучили тоді нас
Троянди чи рози.
1950 р.
Памъятаеш, у саду
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011803661
Свидетельство о публикации №116011803661
Рецензии