Піду, Україно, від тебе
Й нічого не візьму звідсіль,
В очах твоє залишу небо
Та в серці – твій довічний біль.
Навік розлучимось з тобою,
Бо я сюди вже не вернусь,
Хіба лиш ранньою весною
Промінням сонячним всміхнусь.
Всміхнусь, як збережеш ти волю,
Що здобула в страшній борні…
Чи грізно прогримлю грозою,
Якщо не втримаєш її.
Хай не горів я вік пожаром,
Був час – палав, а був – лиш тлів,
Та знаю: я прожив не даром,
Бо я Україну любив.
Пиду, Украино, вид тебе
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011803095
Свидетельство о публикации №116011803095
Рецензии