Чому не плачуть солов’ї?
Чому не чути їхні трелі?
Чи, може, тому, що мої
На засуви заперті двері?
Чи, може, тому, що вікна
У моїй камері немає,
Зима там, літо чи весна,
Ніхто мені не сповіщає.
А може там цвітуть сади,
Пташки із вирію вертають,
А тут, а тут страшні кати
Щоніч на допит викликають.
Травмуючи душу мою,
Шукають все нову провину.
Та я одну лиш визнаю –
Що я люблю свою Вкраїну.
І не старайся без пуття,
Не муч себе, проклятий кате,
Ти здатний відібрать життя,
Але любові – не відняти.
Вона живе в моїх піснях,
В легендах, в думах України,
І буде жити у віках
В серцях народу – до загину.
Чого не плачуть соловьи?
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011803008
Свидетельство о публикации №116011803008
Рецензии