Чи то старість, чи то втома,
Чи пригнічують думки,
Чи то душу журба сушить,
Щось мені це невтямки.
Цілі ночі мої очі
Сон крилом не доторкне.
Я по хаті, як лунатик,
Жду, коли це промине.
На зірки в даль задивлюся,
Лину поглядом в світи,
То до місяця молюся,
Кличу сон скоріш прийти.
Предранкова зійде зірка,
Сонцю шлях в даль осява.
Непривітно в душі, гірко,
Мов в свинцеві голова.
Чи то старисть, чи то втома
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011803002
Свидетельство о публикации №116011803002
Рецензии