Людмила Юферова. Скрипит и стонет лес, авт

Автор: Людмила Юферова

                В переводе Инессы Соколовой

* * *

Скрипит и стонет лес. Морозно. Стынет.
Мех сбрасывает бело-голубой…
Мороз колюч. Справляя именины,
За нос и щёки цапает шальной,

Разлапистые звезды тучей тушит,
Дрожат они от жестких процедур.
И кажется, остуживает души
Жестокий ветер из вселенских бурь.

Похоже, что взбесились и метели –
По пояс снег, запрятана тропа!
Бредем и в безнадёге посинели,
И мысли с болью – путь наш в никуда.

Мы в потасовке ветреной вечерней,
При вое ветра в страхе и слезах.
И лишь дубы сильны закономерно:
Им, с крепкой грудью, неприемлем страх.


Оригинал

http://www.stihi.ru/2016/01/17/12694 – на странице автора

***

Скриплять і стогнуть сосни і ялини,
Скидають хутро сніжно-голубе…
Справля мороз колючі іменини,
Мов кігтиками, по щоках шкребе.

Зірки лапаті чорна хмара тушить,
Їм лячно від жорстоких процедур.
Нам задуває вистуджені душі
Шалений вітер із космічних бур.

Здається, що сказилася завія –
По пояс переметені стежки!
Ми ж бредемо у синій безнадії,
Закутавшись від болю у думки.

У вітряно-вечірній колотнечі
З виттям, вітрами, страхом і слізьми
Дуби канадські розрівняли плечі
І хуртовину стримують грудьми.


http://www.stihi.ru/rec.html?2016/01/18/8553 – отклик автора Л. Ю.