Наверно, так и нужно –
Судилось, видно так:
Упали звезды с неба
И надломили мак.
Такой поднялся вихрь –
Ни неба, ни земли,
Лишь черное кладбище
На нищей пажити.
Забарабанил ливень,
Как водево – гай-гай!
Будь счастлива, любимая!
Любимый мой – бывай!
Напевне, так і треба —
судилося бо так:
упали зорі з неба
і надломили мак.
Така знялася хвища —
ні неба, ні землі,
лиш чорне кладовище
по нищеній ріллі.
Залопотіла злива,
мов залива — гай-гай!
Кохана, будь щаслива!
Коханий мій — бувай!
217. Василь Стус. Наверно, так и нужно...
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116011801424
Свидетельство о публикации №116011801424
Рецензии