Перевод стихотаорения Леси Украинки Contra spem sp

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать. *

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей. **

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!



Contra spem spero! ( Перевод)

Мысли, прочь, вы что тучи осенние!
На подходе весна золотая!
Почему так, в слезах и смятении,
Молодые года полетают ?

Нет, хочу я сквозь слезы смеяться,
Хоть беда с четырех сторон.
Без малейшей надежды надеясь,
Жить хочу! Мысли грустные, вон!

На убогом целинном погосте 
Буду сеять цветы-лютики
Буду сеять цветы на морозе
Будут слезы мои горьки

И от слез тех горячих растает
Льдом покрытая та целина.
И цветы вдруг взойдут и начнется
Для меня вдруг шальная весна.

На скалистый утес высокий
Я катить буду камень-беду.
С ношей страшной своей в дороге
Песню весело заведу.

Долгой, темною ночью, глухою
Ни минуты не стану я спать.
Звезду яркую путеводную
В черном небе начну я искать

Да! Я буду сквозь слезы смеяться,
Хоть беда с четырех сторон.
Без малейшей надежды надеясь,
Буду жить ! Мысли грустные, вон!