***

Моя душа щоденно навиворіт…
Гризуть роєм термітним думки.
Від безсилля все вкритеє інеєм,
Лиш в зіницях палають вогні.
Хоча ні, все палає як вогнище!
На жаль виходу тільки нема.
У життя гіркий присмак нікчемності…
Все життя, одне слово – дарма!
Що зробив для людей, для Вкраїни я?
Що зробив? Щоб сказати: - я жив!
Допоміг я чим людям Величним тим,
Хто мій край кожен день боронив?
Хто життя віддає не зважаючи,
Ні на дім, на сім`ю, ні на що.
Хто лив сльози ідучи прощаючись,
Але йшов, але йшов все одно!
Йшов у пекло, не знав чи повернеться…
Кликав поклик його із часів,
Дух безсмертних у пам`яті пращурів,
Дух найкращих Вкраїни синів!
*****
Й пишучи ці рядочки віршовані
Не спадає огида з душі…
Ходять всі навкруги задоволені –
Нема ніби в країні війни…
Нема матері вбитої горем,
Руки, що протяга до труни…
Нема тисяч загиблих на сході –
Є ЛИШ СВЯТО – В НІКЧЕМНІЙ ДУШІ!

© Євген Мірошниченко
23.12.2015р.