Йду селом
Повне болю-суму…
Сонце ніжні барви
В синь небесну ллє,
Верби посхилялись,
Думаючи думу
Про життя безпутнє
Минуле моє.
Що робить, не знаю
В ці сумні хвилини,
Та ось з двору вийшов
Сивий чоловік:
– А, земляк, Володька!
А в мне христини,
Сина одружив я
Вже ось другий рік.
Ну, звичайно, знаєш,
Це житейська справа,
Внука вже діждався,
Жив – продовжить рід.
Там герой парнишка!
Звать, як діда, Сава.
Можеш величати
Тепер мене «дід».
Гордую посмішку
У вусах ховає,
Руку не пускає
З міцної руки.
– Ну, ходім до хати,
Вип’єм, поспіваєм,
Хай ми й не сусіди,
Зате земляки.
Ідемо до двору,
Хата на помості,
Криками вітають
Мене мужики,
Тиснуть мені руку
Діда Сави гості,
Тягнуться до мене
Стакани, чарки.
– Вибач, що так просто,
В нас все по-сільському.
Ну ж бо, не погербуй
Своїм земляком,
О, коли б жив Сталін,
Уже б не одному,
Мабуть, довелося б
Стати жебраком.
Стало яксь вільніше!
Що мужику нада?
Аби кусок хліба,
Одягтися, взуть.
Вірність доказали
В огнях Сталінграда,
А що самогон, то
Усі тепер п’ють.
Якось винувато
Він очами кліпа:
– На таку мать держуть
Там тих співаків?
В мене, люди добрі,
Цих пластінок – кіпа,
Такого не знайдеш,
Як у нього спів!
З радості дід Сава
Собі не дасть раду:
– Ну ж бо, не соромся,
Випий й починай!
Краще б современну,
Як радянську владу
В боях відстояли,
Ти нам заспівай.
Принишк він, замріявсь,
Голову схиляє,
І сльоза гаряча
По вусах стіка…
А коли стихаю,
Він тяжко зітхає,
А потім, збагнувшись,
Радісно гука:
– Ну та й голос в тебе,
Мать твою ковінька!
Де тебе зростили,
Що б ти вічно жив?
Аби в мене, знаєш,
Та не така жінка,
Я б з тобою, друже,
Кожен день би пив!
Від твоєї пісні
Прямо в серці болі…
Став, Марино, кварту
На стіл первака!
Ми, сільські, повинні
Гордитись тобою,
Що такого маєм
В селі співака.
Чи тобі пристало
Буть якимсь поетом?
Я б на твоїм місці
На все положив!
В опернім театрі
Співав би дуетом,
Ну, і як звичайно,
У столиці б жив.
І старий підносить
Угору стакана:
– Вип’єм за таланти,
Що із мужиків!
Хмелем оповилась
В моїх грудях рана,
І я не знаходжу
На відповідь слів.
Свидетельство о публикации №116011705730