Кохана, глянь, сади цвітуть,
Суцвіття їх терпко-дмухняні
В повітря аромати ллють,
І люди ходять, наче п’яні.
І сиплють, сиплють пелюстки,
Немов перлини вітром гнані,
І ходять-бродять парубки,
Ще не освідченні в коханні.
І терпнуть губи у дівчат,
Хто ж від спокуси встоять в силі,
Як солов’ї кругом кричать
В цій білосніжній заметілі?
А матерям теж не до сну,
У них одне лише бажання:
Скоріш проносило б весну,
Скоріш минав би час кохання.
1975 р.
Кохана, глянь, сади цвитуть
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011705692
Свидетельство о публикации №116011705692
Рецензии