Голосила мати

Ой, на що ж жила на світі,
Голосила мати.
Ой! Та нащо ж я пустила
Сина у солдоти!
Нащо ж я на старість років
Стала без опори!
Хто ж почує? Зрозуміє?
То моє лиш горе!

А ви йдіть з очей за гори
У міста і селе!
Вам не хочу травить душу
Вічно не весела!
Не сміятись мені більше,
Пісень не співати...
І заголосила криком
У весь голос мати.


Рецензии
Гарні у Вас вірші...Ви праві...скільки б не бісились чорти - кінець прийде.Якби пошвидше...Удачі Вам у житті! І скорішої адаптації у мирному житті.З повагою.

Елена Раденберг   17.01.2016 21:35     Заявить о нарушении