Вождеві, що стояв й балакав,
Піднявши руку в гору,
Хтось видрався вночі й обкакав
Лице і мудру голову.
Зійшлися люди, рядові
І бувші комуністи:
– І як він міг вночі туди,
На голову, залізти?
Та ще, ти бач, яким рідким,
Неначе по заказу!
Якби спіймав, їй-богу б, вбив
Негідника-заразу!
Стоять. Хто лає пустуна,
Злорадо хто хихоче,
А от обмити від лайна
Вождя ніхто не хоче.
Уже з обіду, хтось із тих,
Що так його любили,
Прислав пожежників, і ті
Із брандсбойта обмили.
Діждавшись праці тій кінця,
Дідок сказав сурово:
Гімно обмили із лиця,
Та з рук не змили крові.
1990 р.
Нична пригода
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011705440
Свидетельство о публикации №116011705440
Рецензии