Не любив би тебе, вбогу,
То для чого маю жить?
Оце вийду на дорогу,
Зупинюся серед жит.
Задивлюся в даль безкраю,
В безкінечну степів синь,
Шепочу, кричу: кохаю
Так до болю, хоч ти згинь!
Не любив би тебе, мила,
Ну то як же мені буть?
Вітряків могутні крила
Ріжуть неба синю ртуть.
Голоси дзвінкі дівочі
Вечорами скрізь лунають,
І твої, кохана, очі
На моє життя сіяють.
Не любив би тебе
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011705077
Свидетельство о публикации №116011705077
Рецензии