Бажаний м й

                Х   Х   Х


Бажаний мій, хочу, щоб ти зрозумів дуже важливу річ: прожити свій час перебування на землі невігласом - соромно, навіть, якщо ти невіглас ввічливий і завбачливий, і нікому, нібито, не приніс горя, не вчинив розбрату... Невігластво - ось той ка-їнець,
з яким Сізіф не в змозі подолати гору, бо, невибагливому до себе, серцю важко йти по житу життя. Навіть, якщо воно цього не помічає.
 У вигаданому світі наших предків течуть молочні річки. Така гарна мелодія казочки (не абищо вам - ріка Молочна!), що не вщухає вона в діточок, які не хочуть дорослішати, брати на себе відповідальність - без перебільшення - за життя  на рідкісній перлині всесвіту, нашій дорогоцінній Землі. Вважають ці величенькі дітки,
що головне - це відшукати для себе цю звабливу річечку, нехай маленьку, але солодющу і
неспинну.
 Багато часу минуло з тієї хвилини, як людина відчула, що вона вже інша, що несхожа на тих тварин, які оточуюють її в навколишноьму світі. Господь, що дививися на витвір не так рук, як душі своєї невтомної з блакитної небесної вежі, зітхнув полегшено: "Нарешті..." Над водою, замість гарчання та скиглення злітав та розходився колами ніжний жіночий голос: "Тече
вода, тече бистра, а куди - не знає..."
 Чи є, десь, та башта, від яких дум не підводить очей Творець - може і складається в талановитому народові чесна, квітнуча мальвами, пісня.