Приймати в подарунок крила,
Які завтра зламаєш, можливо.
Невміло і невпевнено літати,
І падати, і знов в життя пірнати.
І дарувати розпечені сни
З надією розплавити серце.
Продовжувати стверджувати: зрада - це гріх,
І на замок закривати всі дверці.
І бути сліпим, як собака,
Чекати тебе знову вдома,
Знов на мені твоя рубаха,
Але ти й досі мені незнайомий.
Приймати в подарунок крила...
І берегти, неначе скарб,
І знов повітрям у долонях
Ігнорувати безліч ран.
Крила
© Copyright: Лиса 25, 2016
Свидетельство о публикации №116011609890
Свидетельство о публикации №116011609890
Рецензии