А сонце вже сiло за обрiй
I вечiр ступив на поля,
А молодий козаченько
Прийшов до дiвчини з даля.
Постукав в вiконце, щоб чула
До другоi хати, що з краю...
Виходь дiвчинонько кохана,
Бо я тебе дуже чекаю.
Пiдем погуляем кохана -
На небi вже мiсяць зiйшов,
Щоб оченьки карi побачить...
До тебе я мила прийшов.
Йому дiвчинонька всмiхнулась
Та руку подала йому,
Козак обiйняв ii нiжно,
Сказав тебе люблю одну.
А мiсяць iм сяяв на небi,
Зiрки помагали йому,
Якщо ти захочиш кохана
Я зiрку для тебе здiйму.
Та нiчка серпнева, щаслива -
Вони були наче в раю,
Вони вiдчували стук серця,
В любовi, та щастя краю.
I падали зорi у серпень
Лишаючи в небi свiй слiд
Козак з дiвчинонькою разом
Пiзнали в любовi тiй плiд.
I падали зорi у трави -
Козак iх дiвчинi дарив
Та нiжнi слова, що вiд серця,
Що мав на душi говорив.
Серпень
© Copyright: Бойко Валерий Петрович, 2016
Свидетельство о публикации №116011608684
Свидетельство о публикации №116011608684
Рецензии