Я сам з ДостойЕва. З бородой бо, Г
Такый шалёный – ва всих влюблёный
Сижу 1 я. Черчу бумагу.
Так, буквы, числа. Кому чево
Ты тут докажишь, шё й ты приличный
О гонды во сучок ф щенок.
100 долярий жэ мы маем в нимцэй.
А шось пойисты, мо, трэ й дурному.
И вот я выйшов. С3чаю псыщэй:
Здоров, э, гыцыль! – Привет, махойник!
Саизваленняв ф миня зь спрасили й,
Када й тращыли садка во гындэ.
И, да, атдали зь усё Василью.
Бо я храныв ту прысадк, бы диток.
Скибук колыся поризав лис вэсь,
Дэ я родывся. Дэ дуб шэ быццам.
И от я йиду. На Сухый Бир свий.
Ну, й дав уж ф7 там! Заграв послидну.
Якыйся голос шыпнув мни: скинь но
На во озёрко сфои штанишкы.
А я покынув там спынжачишка
И, хы, браточка костюм одинув.
Пошов ж бомбыты я цэрквы гныдкый.
А ны со смихом вынчев малпыщый.
Кажу, давай но ж ля мни бутылку.
Я дам поповы. Бо захворив той.
Ну, да. Я гыцЛик. Дэ лик святы в Мняв.
Узев розбыв жа ув гловы шклыну.
И натэ, ридны: ваш сын здуримШыс.
Мы тут яво уж аж тыждынь ищам.
Чого ж я жажду. Чиво ажь прагну.
Да но ж купыты побильш в жыд масла.
Но мни тут кажуць: ха-ха, да на во зь
Ля сфэйи нимкы кусочок жыру.
И я вот зарэ, найившысь сала ж,
А не но яблычак са смятанкай,
Плыту вам гонды якысь вырэнькы зь.
Бо я зе надто дидочок врэдный.
Паил ли радасцю дзе я дзетачак.
Кармив ци прама-тки их арэхамы й.
Пра их чы вершыкы й писни Зюзи.
В глаза! На зло ведзь у7 пилСудСким.
… от отчого и быв суд над ДурныкОМ.
Отец и Мать я, сказал, в7 тварам.
Всем травам-квятам и деревням в7.
Свидетельство о публикации №116011600103