А про що говорити?
Одвічні питання
вже давно не цікаві тобі і мені...
І життя - не життя, а скоріш полювання
з поцілунком весни на жертовнім вогні.
І долоні вже навіть на сонці холонуть
від постійного крику на схід:
- Прощавай!..
Прощавай... Як озвучений відчай з полону,
де старий наглядач добудовує рай.
Потерпіти ніхто не бажав до світанку...
Та й навіщо?! Душа вимагала весни,
що ховалась в уривках чужої Маланки
і пророцтві з різьбленої серцем стіни.
Але так підійти!.. Так нечутно... Так тихо.
Тільки сніг може вкрити мій розпач від сну,
де кохання твоє - то є вічная втіха,
що відправила душу на вічну війну...
Прощавай?..
Питання
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116011505443
Свидетельство о публикации №116011505443
Рецензии
