Прийде день, ти повернешся...

Прийде день, і ти повернешься,
Щоби знову звикати до тиші.
І твоє затиснуте тривогами сердце
Буде вчитись по-мирному битись.

І наново все починати,
І наново вірити в світло,
І долю свою не чекати,
А повернутись, та жити.

Прийде день, і ти повернешься.
Всі, хто волі твоєї не мали,
Всі хто думав, що його ця війна не торкнеться,
Або осторонь просто чекали -

Будуть тихо ховати свій погляд,
За свою недалекість  й невіру…
Або за те, що як вітер у полі,
В зраді до землі своїй жили.

Прийде день, і ти повернешься
На докору містам за байдужість,
За свята, в час коли кров ллється,
За їх зверхність, за їх скупість.

Наче поруч війна не лютує,
По корчмах  не стихають гуляння.
Крові дітей, сліз старих не існує
І життя за дурне не зникає…

Прийде день, і ти повернешься,
Вірю я і за віру ратую,
Що твоє по-людськи сильне серце.
Нас від люті, для Бога врятує.

А сила ходитиме поряд
Із тобою, бо то – Україна.
І вона буде дійсно святою,
І тоді буде дійсно єдина

У той день, коли ти повернешся.