Дурний, сиджу переживаю.
Душа моя за тим болить,
Що й на тім світі, навіть в раю,
Нам доведеться разом жить.
І там не матиму спокою,
За що така напасть мені?
Знов доведеться вдвох з тобою
В однім кипіти казані.
То ж підкуплю я Вельзевула,
Чи сатані на лапу дам,
Щоб тебе з пекла там запхнули
Десь на етап, к якимсь чортам…
А там, в телячому вагоні,
Де замість нар голі дошки,
Тебе замерзлу і голодну
Зґвалтують десять раз стрілки.
І ти, спаплюжена стрілками,
Що супроводять твій вагон,
Життя, прожите разом нами,
Згадаєш, як прекрасний сон.
Дурний, сиджу переживаю
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011502952
Свидетельство о публикации №116011502952
Рецензии