А мені чогось так сумно,
Навіть в час, як ти зі мною,
Може тому, що безумно
Відцвілися матіоли.
І нехай я тут, з тобою,
Все страшне, бридке забуте,
Та у серці капля болю
Тисне, давить, мов отрута.
І не можу я сміятись,
Як сміються інші люди.
Ох, як жаль, що терпкість м'яти
Вже до віку не позбутись.
Може тому так і сумно,
Навіть в час, як ти зі мною,
Що так рано, так безумно,
Відцвілися матіоли.
А мени чогось так сумно
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011502863
Свидетельство о публикации №116011502863
Рецензии