Любов пройшла, немов навала
Страшних, незвіданих стихій.
Перенесла, перестраждала,
Згоріло все в душі моїй.
Нема тебе у серці більше,
Ти, кате мій і мій палій!
Все, що було найпрекрасніше,
Ти все спалив в душі моїй
Ні, я не плачу за тобою,
Хоч жаль утрачені літа…
Усе забрав ти із собою –
В душі лишалась пустота.
Іди й забудь дорогу к дому,
І стежку, по якій ходив…
Клянусь, я не скажу нікому,
Що ти мене колись любив.
Любов пройшла, немов навала
© Copyright: Володимир Микитенко, 2016
Свидетельство о публикации №116011502788
Свидетельство о публикации №116011502788
Рецензии