Балада про колективный пидряд

Стверджувать не стану, говорять,
(Наш народ вигадувать уміє!)
Колективний узяли підряд
У Одесі обласні повії.

Може б і не взнали про це ми,
Може б все лишилось в таємниці,
Та ось журналіст прибув з Москви,
І про все довідались в столиці.

Хтось з Бюро цього не пропустив,
Роздививсь питання зліва й справа,
Й вирішив: пускать на самоплив
Справу цю не маємо ми права.

Прибула й комісія з ЦеКа,
Постанову ствердили в мить круто,
Вирішили, що із бардака
Буде не аби який прибуток.

Встановили й ціни на товар,
Скільки й яка коштує послуга,
Це ж вам установа, не базар,
А де гроші, там немає друга.

Взявся за цю справу фінвідділ,
Кошторис затвердили і штати,
І підрахували, скільки їм
Попаде прибутку без зарплати.

Що погірше – те для мужика,
Що покраще – членам й депутатам,
А якщо прибуде хто з ЦеКа,
Тих, звичайно, як і скрізь, по блату.

Ну а решті – всім, хто з кап країн,
Хто загрожує війною й СНІДом
Хай валюту платять, як один,
Нікого за гроші не обділим.

Будинок, де був курорт ЦеКа,
Аби не ходили дурні чутки,

Віддали тепер для бардака,
Трудяться нехай там проститутки.

Привезли й директора з гори,
Кажуть, працював він там з розмахом,
Аліменти вже п’ятьом платив,
Ось його й призначили за фахом.

Прислали й парторга у бардак.
Хто ж тут суперечити посміє?
Щоб там не казав хто, факт є факт:
В партії бувають теж повії.

А коли готове все було,
І всі штати вже були у зборі,
Сам директор дав на те добро,
Й провели тоді партійні збори.

Слово взяв директор бардака.
Громадянки, – він сказав, – повії,
Знаю, в вас робота не легка,
Та план забувать ніхто не сміє.

Колективно прийдуть, чи один,
Чи з обкому хтось там завітає –
Обслужіть на рівні капкраїн,
Хай це кожна з вас запам’ятає.

Зберігайте трезвість кожну мить,
Якби не було кому це гірко,
На роботі всім заборонить
Уживать вино чи то горілку.

Заявляю всім відверто тут,
В барда ці повинен буть порядок,
Милості від мене хай не ждуть,
Хто буде калимить чи брать взяток.

Витурлим із партії рядів,
З комсомолу виженемо радо.
То ж, глядіть, шалави, бережіть
Честь і совість громадян радвлади.

На останку маю сказать вам,
Без усякої затримки і мороки:
П’ятирічний виконаєм план
Не за п’ять, а за чотири роки.

То ж, наказ усім вам уже дан
Працювати без знакомств і блату.
Тим, хто перевиконає план,
Буде в двоє збільшено зарплату.

Тим, хто працюватиме щодня,
Буде в праці щирий, не ледачий,
Обіцяю присвоїть звання
Першого ударника компраці.

Бережіть ви наш авторитет,
Будьте майстрами в своєму ділі.
А тепер за діло всі, вперед!
Хай живуть радянськії повії!

І ось закрутився наш бардак,
Кинулись всі дружньо до роботи,
За рублі, валюту і за так
Утикали до сьомого поту.

Та проходить місяць, як-не як,
На зарплату кадри всі чекали.
За робочий день дали трояк,
Наднормові всі на мир забрали.

Прибутковий втримали з усіх,
За оренду, за духи й помаду,
І за те, що з них не кожний зміг
Що зверх плану виконувать радо.

Втримали на Кубу і В’єтнам,
Профсоюзні і на лотереї,
За бездітність (правда по рокам),
Ще й «на того парня» і Манделі.

На ДОСААФ, на спорт і техогляд,
Комсомольські та партійні внески,
На Червоний Хрест – з усіх підряд,
На борьбу із СНІДом для ЮНЕСКО.

Збунтувались члени бардака,
Скаргу написать були всі раді,
Й не куди, а прямо у ЦеКа,
На страшний бардак в бардацькій владі.

«Ми в гробу ваш бачили підряд!
На хрена потрібне нам це діло,
Що б ми вам тут день і ніч підряд
За трояк під неграми пихтіли?»

Потім заспокоїлись сяк-так
Скаржитись бажання улетіло,
Бо бардак, на те він і бардак,
А підряд у ньому – це не діло.

З бардака розбіглися усі,
Бо повії, як і ми, теж люди.
Та скажу: в радянськім бардаці
Не було порядку і не буде.

Ось на цім закінчився підряд.
Всіх повій як вітром поздувало,
Правда – ні, не знаю, говорять…
Та в Одесі й не таке бувало.