Ля фам шерше

Колись, а де, на чому, як ?
Сидів Бог у сумній журбі
Надумав наш Творець, так-сяк,
Зліпить подібне щось собі

На голову, булаву в руку
І для зв* язку зі світом штуку,
Запив могорич з Адамом, вмивсь,
Тут плюнув, там перехрестивсь

Ну і життя, ну чим не Рай,
Адам же-Бать, жону давай,
Захтів-попробував і край:
Копняк під зад, прощай твій Рай

Із отих пір всі мужики
Позасували язики у ті місця,
Де з давніх літ, виходив,
З часом райський плід

З ранку до вечора терзання:
Родилось в мучищах кохання,
Що мусив чоловік робити,
Ходив він мамонтів душити

Штани одів, гітару взяв,
Щось під балконом заспівав,
Шось в горло вперлося гливке,
Є щось в жінках цих,щось таке...

Вже на балу, побривши рило,
Побризкавши, щоб не смерділо,
І хитре "па" і чистий Фас",
А з губ тремтливе - Можна Вас?

І звідки хист, і звідки вміння,
Він, просто так,вона-творіння,
Вона, як пиво, тьху цю риму,
Ні, німфа Греції і Риму

Да, видно Бог хотів добра,
Зліпивши бабу із ребра,
І щоб ми-хлопці не робили,
Якуб хвігню ми не творили

Стоїть і крутиться усе,
Шерше ля фам, ля фам шерше...