Слобожанская земля

Мы не спешим по полевой ладошке
Средь зноя сладкого, ласкает запах трав.
Ромашки, васильки и клен на гибкой ножке.
Ведёт тропа к прохладе в сень дубрав.
ПРИПЕВ:
О, полоса чудес, бездонность небосвода!
О,  Слобожанщина – посёлки и поля!
Так любим мы тебя, пьянящая природа,
Леса, ветра, пруды из хрусталя!
О!
     Так любим мы тебя, пьянящая природа,
     Леса, ветра, пруды из хрусталя!

За лесом пруд, а там пылит дорога.
За дымкой чуть дрожит изображенье хат –
Любимое село – источник для пролога,
Основа дел и жизни аромат.
ПРИПЕВ…

У хат сады ветвями обнимают.
А струны улиц ветром солнечным звенят.
Их в небо зов летит, и души обретают
И святость гуль*, и смелость соколят.
ПРИПЕВ…

Ты на все века – благодатная
Слобожанская земля!

 * От «Гуля» – ласкательное от «голубь». 
    Толковые словари:  Д.Н.Ушакова (1935-1940 гг.); Современный - Т.Ф.Ефремовой 

Украинский перевод:

СЛОБОЖАНСЬКА ЗЕМЛЕ!

Потиху дме вітрець духмяним  полем.
Солодкий жар колише дух квітучих трав.
Волошки та полин, і подих неба з болем.
Веде стежа в  дібровку сонних  гав.
ПРИСПІВ:
О,  дивний рідний край, бездонність небосхилу!
О, Слобожанщина – гурт селищ між полів!
Як любимо твою: п’янку  красу і силу,
Гаї, річки, ставки із кришталів!
О!
     Як любимо твою: п’янку  красу і силу,
     Гаї, річки, ставки із кришталів!

За гаєм став, і порох скрив  дорогу.
А,  за серпанком ледь ряхтить ведіння хат –
Улюблене село, що джерело прологу,
Основа справ, життєвий аромат.
ПРИСПІВ…

У хат садки нас віттям обіймають.
А струни вулиць вітром сонячним бринять.
Їх в небо гук летить, і душі набувають
Святенність гуль*, і мужність струменять.
ПРИСНІВ…

Ти повіки є – благодійная
Слобожанськая земля!

 *  Від «гуля» –  ласкаве від «голуб».
     Українська академія. Словник акад. А.Ю.Кримського, С.О.Єфремов